Ренделі Фрейкс - Термінатор

моторошне дербі на честь Дня Незалежності. На таке видовище квитки розхапають за будь-яку ціну, тим більше, що все це, як з’ясувалося, було всього лише прологом!

* * *

Джон поглянув на те, що відбувалося позаду, потім повернувся й побачив, як стрімко наближається будинок. Масивні двері були відчинені лише наполовину.

Вибору не було.

Він кинувся прямісінько в щілину, обдираючи боки й без того сплющеного пікапа, і в’їхав до приміщення цеху, а Термінатор устиг за одну секунду відчепитися від кабіни вантажівки і влетів у напіввідчинені двері тієї самої миті, коли цистерна зі страшним гуркотом врізалася в будинок.

Термінатор упав на підлогу, потрапивши в головний проліт цеху, і. покотився плитами. Усього в декількох ярдах від нього цистерна врізалася в масивну бетонну брилу.

Пролунав гучний скрегіт. Цистерна лопнула, з неї полився рідкий азот, охолоджений до ста тридцяті градусів.

Хлопчикові вдалося загальмувати й зупинитися біля сталевої колони, що підпирала стелю. Їх із Сарою жбурнуло вперед, і вони сильно забилися.

Термінатор, не випускаючи з рук гранатомет, проїхався підлогою і, проламавши огорожу, з розгону влетів до величезного прокатного цеху.

Кабіна розбитої цистерни смикнулася вбік, в’їхала до приміщення й зупинилася. Підлогою із сичанням почала розтікатися крижана калюжа рідкого азоту.

* * *

Якусь мить Термінатор лежав нерухомо. Але, зробивши перевірку внутрішніх ушкоджень, звівся на лікті й озирнувся.

Джон вертів головою, сидячи в розбитому пікапі. Він був приголомшений, з розбитого носа текла кров. Поступово до Коннора дійшло, що вони опинилися на сталеливарному заводі. Вили сирени, металися люди. Вони щось кричали. Хлопчик повернувся, щоб розглянути, що їх так злякало…

Стіна азотної пари огорнула цистерну. Незвичайне сполучення вогню та льоду. З великих домен по обидва боки широкого проходу виривалося жовтогаряче полум’я, а проходом лився білий крижаний потік, над яким витала замерзаюча пара.

Посеред сіруватої хмари Джон виокремив обриси напіврозваленої кабіни вантажівки. Звідти виліз Т-1000. Але щойно він відійшов від місця аварії на кілька кроків, потік азоту захлиснув йому ноги. Т-1000 захитався й почав рухатися повільніше, немов загруз у густій патоці. Нарешті йому стало не до шмигу! Він силувався підійти до Джона, але ноги робота примерзли до підлоги.

Хлопчик, затамувавши подих, дивився, як — дзень! — нога Т-1000, що замерзла від холоду, зламалася. Робот хитнувся вперед, друга нога теж підломилася. Т-1000 спробував хоч якось утриматися, але тут підкачали гомілки. Робот упав навколішки й обіперся одною рукою об підлогу. Рука занурилася в рідкий азот і приросла до плит. Т-1000 спробував її відірвати, і рука — дзень! — зламалася в зап’ястку. Риси Т-1000 спотворилися від болю. Але, все одно, це був не той біль, який відчуває людина або навіть кіборг. Джон побачив агонію рідкого металу. Молекулярні структури Т-1000 стали твердими, потоки енергії, що пульсували всередині, поступово ослабли й зовсім завмерли. Т-1000 роззявив рота в мовчазному крику, відчуваючи, як його ноги й тулуб вкриваються інеєм. І застиг.

Замерз на місці.

На його нерухомому обличчі назавжди застиг вираз нелюдської злості.

Робот-убивця перетворився на крижану статую, що стояла навколішки у хмарі холодної пари.

Рідкий азот тепер вилився з цистерни і почав швидко випаровуватися. Термінатор, що стояв біля самого краю калюжі, чудово бачив Т-1000. Він витяг кольт і націлився.

— Hasta la vista, дитинко!

Бум! Одна-єдина куля влучила в замерзлу металеву людину, але цього виявилося досить, щоб зняти величезну молекулярну напругу.

Т-1000 вибухнув. У повітря зметнулися мільйони блискучих, немов діаманти, уламків. Вони розсипалися по підлозі в радіусі приблизно двадцяти футів.

Термінатор опустив зброю і спробував посміхнутися. На жаль, обличчя його добряче постраждало в останній пригоді. Він явно потребував тривалої відпустки.

Сара, що сиділа в пікапі, почувалася препогано. Вона не втратила свідомості, але страшенно заслабла. Джон пхнув ногою двері.

— Мамо, настав час вибиратися звідси. Ходімо!

Хлопчик допоміг жінці злізти із сидіння. Сарині ноги підгиналися. Джон її підтримував. Удвох вони зашкутильгали до Термінатора.

— Він помер? — запитав Джон, дивлячись на залишки Т-1000.

Термінатор, стоячи на колінах, вдивлявся в хмару пари, розсіяної навколо Т-1000. Від жару печей уже майже весь азот випарувався.

Уламки Т-1000 розтоплювалися, перетворюючись на сотні ртутних крапель, що розтікалися підлогою. У рідкому металі сяяли жовтогарячі відблиски величезних домен.

Термінатор спробував підвестися. У нього було зламано плече, роздроблено кисть, рука практично не працювала. Два механічних приводи ноги теж виявилися пошкодженими, але їх можна було полагодити. Проте на цей момент кіборг ледве тримався на ногах. Коли Джон з матір’ю наблизилися до нього, він відповів:

— У нас мало часу.

— Що? Але чому?

Термінатор показав на залишки Т-1000.

Сара і Джон побачили, що кілька крапель почали зливатися. За мить утворилася невелика калюжка. Калюжки тремтіли й підтікали одна до одної, швидко збираючись в одну.

Сара чудово зрозуміла, які жахливі наслідки матиме те, що зараз відбувається, і в розпачі прошепотіла на вухо Джонові:

— Це ще не кінець.

Він їй повірив.

— Тоді ходімо!

Термінатор підставив Сарі плече, і вони зашкутильгали вглиб заводу.

А за їхньою спиною відбувався якийсь рух. З калюжі ртуті утворилася срібляста голова. Вона піднялася вище, потім з’явилися плечі, зроблені з рідкого металу. Голова повернулася й подивилася на своїх жертв.

Джон озирнувся й зацепенів від жаху, а…

… Т-1000 уже стояв на повний зріст. Він був ще металевий, але на обличчі швидко проступали людські риси. Робот зробив перший крок.

Сара оступилася. Джон та кіборг швидко підняли її і покрокували вперед. Термінатор накульгував, тягнучи зламану ногу. Зайшли за ріг і опинилися в проході між величезними домнами. Це був якийсь дивовижний лабіринт. Стояла неймовірна спека, повітря здригалося від гуркоту. Сара скрикнула від болю й знову оступилася.

— Ходімо, мамо! — наполегливо повторював Джон. — Ти зможеш! Ходімо!

Термінатор та хлопчик підняли Сару і зашкутильгали проходом. Нога в неї була в крові, обличчя зберігало смертельну блідість, Джон глянув через плече…

Т-1000, що вже остаточно перетворився на поліціянта Остіна, ішов головним коридором. Відблиски пекельного полум’я танцювали на його незворушному обличчі. Він ішов уперед. Здавалося, попередня кристалізація жодним чином не вплинула на нього. Коли Т-1000 доторкнувся до смугастого, чорно-жовтого поруччя, його кисть стала чорно-жовтою, а біля ліктя рука зберігала природний колір. Робот ледь відірвав руку від розпеченого поруччя. Пролунав такий звук, ніби від поверхні відірвали клейку стрічку.

Т-1000 подивився на смугасту, чорно-жовту руку, наказуючи їй набути нормального забарвлення. Брижі від випадкових або систематичних перешкод пробігли його тілом. Щось було негаразд. Виникли збої, і одна рука поводилася якось дивно.

Щокроку молекули кахляних