Павло Коломієць - Невідоме Розстріляне Відродження
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Невідоме Розстріляне Відродження" автора Павло Коломієць. Жанр книги: Публіцистика / Поезія / Сучасна проза.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
мій кришталь… Бо красується, мов жито, світлий сум, Колоситься вже зерном моя печаль… «Вітер весняний співає…»
Вітер весняний співає Пісню свою золоту… Вітроньку! Тихо! Благаю! Яблуні білі в цвіту… Не розривай їх, не треба! Знаєш ту казку життя? Тут десь кінчається небо І починаюся я. Казку громів і блакиті… Тихо назустріч іду… Хочу по новому жити! Яблуні білі в цвіту… Птицею хочу зробитись, Білим, німим пелюстком, Хочу… комусь-то приснитись Легким і радісним сном… Вітер весняний колише Віття прозоре в саду… Вітроньку! Любий мій! Тихше! Яблуні білі в цвіту… Травневі трави
Десь далеко в вечірнім спочинку Шлях упав під стомлені верби… Позривать романці й конюшинку! Цілувать його порох тепер би! Квітнуть очи від тьмяного болю, І не зраджує нас неминуче… У покорі чи в дикій сваволі Не побігла до річки під кручу? Пароплав не витримав муки: Раз, і вдруге, і втретє крикнув… – Чом вуста твої, чом твої руки До цілунків моїх не звикнуть? Достигали травневі трави За парканом біля городу, І спалахнули очи лукаво, Наче змова вогнів на болоті… – Заспівай, заспівай, як сокіл Побратавсь з сизокрилим орлом!.. Найсолодше щастя і спокій — Хто чекає кари на горло… Найсолодша радість у травах, У травневих травах достиглих, А майбутнє, мов тіні мляві, Заломивши руки, пробігло. Вкрились кров’ю вуста сталеві, Шлях у вербах розбивсь на шмаття… Так той вечір щастя травневий
Вітер весняний співає Пісню свою золоту… Вітроньку! Тихо! Благаю! Яблуні білі в цвіту… Не розривай їх, не треба! Знаєш ту казку життя? Тут десь кінчається небо І починаюся я. Казку громів і блакиті… Тихо назустріч іду… Хочу по новому жити! Яблуні білі в цвіту… Птицею хочу зробитись, Білим, німим пелюстком, Хочу… комусь-то приснитись Легким і радісним сном… Вітер весняний колише Віття прозоре в саду… Вітроньку! Любий мій! Тихше! Яблуні білі в цвіту… Травневі трави
Десь далеко в вечірнім спочинку Шлях упав під стомлені верби… Позривать романці й конюшинку! Цілувать його порох тепер би! Квітнуть очи від тьмяного болю, І не зраджує нас неминуче… У покорі чи в дикій сваволі Не побігла до річки під кручу? Пароплав не витримав муки: Раз, і вдруге, і втретє крикнув… – Чом вуста твої, чом твої руки До цілунків моїх не звикнуть? Достигали травневі трави За парканом біля городу, І спалахнули очи лукаво, Наче змова вогнів на болоті… – Заспівай, заспівай, як сокіл Побратавсь з сизокрилим орлом!.. Найсолодше щастя і спокій — Хто чекає кари на горло… Найсолодша радість у травах, У травневих травах достиглих, А майбутнє, мов тіні мляві, Заломивши руки, пробігло. Вкрились кров’ю вуста сталеві, Шлях у вербах розбивсь на шмаття… Так той вечір щастя травневий
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невідоме Розстріляне Відродження», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Невідоме Розстріляне Відродження» жанру - Публіцистика / Поезія / Сучасна проза:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Невідоме Розстріляне Відродження"