Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Зарубіжна література » Розповідь про царя Шахріяра (адаптована арабська казка), Невідомий Автор 📚 - Українською

Невідомий Автор - Розповідь про царя Шахріяра (адаптована арабська казка), Невідомий Автор

132
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Розповідь про царя Шахріяра (адаптована арабська казка)" автора Невідомий Автор. Жанр книги: Зарубіжна література.
Книга «Розповідь про царя Шахріяра (адаптована арабська казка), Невідомий Автор» була написана автором - Невідомий Автор. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Розповідь про царя Шахріяра (адаптована арабська казка), Невідомий Автор" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Жив-був колись злий і жорстокий цар Шахріяр. Він щодня брав собі нову дружину, а на ранок вбивав її. Батьки і матері ховали від царя Шахріяра своїх дочок і тікали з ними в інші землі.

Скоро у всьому місті залишилася тільки одна дівчина – дочка візиря, головної поради пануючи, – Шахразада.

Сумний пішов візир з царського палацу і повернувся до себе додому, гірко плакавши. Шахразада побачила, що він чимось засмучений, і запитала:

– Про батечко, яке у тебе горе? Можливо, я можу допомогти тобі?

Довго не хотів візир відкрити Шахразаде причину свого горя, але нарешті розповів їй все. Вислухавши свого батька, Шахразада подумала і сказала:

– Не горюй! Відведи мене завтра уранці до Шахріяру і не турбуйся – я залишуся жива і неушкоджена. А якщо вдасться те, що я задумала, я врятую не тільки себе, але і всіх дівчат, яких цар Шахріяр не встиг ще убити.

Скільки не прохав візир Шахразаду, вона стояла на своєму, і йому довелося погодитися.

А у Шахразади була маленька сестра – Дуньязада. Шахразада пішла до неї і сказала:

– Коли мене приведуть до царя, я попрошу у нього дозволу дослати за тобою, щоб нам востаннє побути разом. А ти, коли прийдеш і побачиш, що паную нудно, скажи: "Про сестричка, розкажи нам казку, щоб цареві стало веселіше". І я розповім вам казку. У цьому і буде наш порятунок.

А Шахразада була дівчина розумна і утворена. Вона прочитала багато стародавніх книг, оповідей і повістей. І не було у всьому світі людини, яка знала б більше казок, чим Шахразада, дочка візиря пануючи Шахріяра.

На інший день візир відвів Шахразаду в палац і попрощався з нею, обливаючись сльозами. Він не сподівався більше побачити її живою.

Шахразаду привели до царя, і вони повечеряли разом, а потім Шахразада раптом почала гірко плакати.

– Що з тобою? —спросил її цар.

– Про цар, – сказала Шахразада, – у мене є маленька сестра. Я хочу подивитися на неї ще раз перед смертю. Дозволь мені послати за нею, і хай вона посидить з нами.

– Роби як знаєш, – сказав цар і велів привести Дуньязаду.

Дуньязада прийшла і сіла на подушку біля сестри. Вона вже знала, що задумала Шахразада, але їй все-таки було дуже страшно.

А цар Шахріяр ночами не міг спати. Коли наступила північ, Дуньязада відмітила, що цар не може заснути, і сказала Шахразаде:

– Про сестричка, розкажи нам казку. Можливо, нашому цареві стане веселіше і ніч здасться йому не такою довгою.

— Охоче, якщо цар накаже мені, – сказала Шахразада. Цар сказав:

– Розповідай, та дивися, щоб казка була цікава. І Шахразада почала розповідати. Цар до того заслуховував

що не відмітив, як стало світати. А Шахразада якраз дійшла до найцікавішого місця. Побачивши, що сходить сонце, вона замовкла, і Дуньязада запитала її:

– Ну, а далі що було, сестричка?

– Далі я розповім вам увечері, якщо тільки цар не велить мене страчувати, – сказала Шахразада.

Цареві дуже хотілося почути продовження казки, і він подумав: "Хай докаже увечері, а завтра я її страчую".

Вранці візир прийшов до царя ні живий ні мертвий від страху. Шахразада зустріла його, весела і задоволена, і сказала:

– Бачиш, батько, наш цар пощадив мене. Я почала розповідати йому казку, і вона так сподобалася цареві, що він дозволив мені доказати її сьогодні увечері.

Обрадуваний візир увійшов до царя, і вони стали займатися справами держави. Але цар був розсіяний – він не міг дочекатися вечора, щоб дослухати казку.

Як тільки стемніло, він покликав Шахразаду і велів їй розповідати далі. Опівночі вона кінчила казку.

Цар зітхнув і сказав:

– Жалко, що вже кінець. Адже до ранку ще довго.

– Про цар, – сказала Шахразада, – куди годиться ця казка порівняно з тією, яку я б розповіла тобі, якби ти мені дозволив!

– Розповідай скоріше! – вигукнув цар, і Шахразада почала нову казку.

А коли наступив ранок, вона знову зупинилася на найцікавішому місці.

Цар вже і не думав страчувати Шахразаду. Йому не терпілося дослухати казку до кінця.

Так було і на іншу, і на третю ніч. Тисячу ночей, майже три роки, розповідала Шахразада паную Шахріяру свої чудові казки. А коли наступила тисяча перша ніч і вона закінчила останню розповідь, цар сказав їй:

– Про Шахразада, я звик до тебе і не страчую тебе, хоч би ти не знала більше жодної казки. Не треба мені нових дружин, жодна дівчина на світі не порівняється з тобою.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розповідь про царя Шахріяра (адаптована арабська казка), Невідомий Автор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Розповідь про царя Шахріяра (адаптована арабська казка), Невідомий Автор"