Lexa T Kuro - Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro

Вдала, що не чую його.

— Думаю, і за те, і за інше, — відповів мені Пат теж ігноруючи белькотіння Кейла.

— Не розумію, навіщо йому це треба було? — не вгамовувалася я.

— Для того, що й мені! — раптом відповів Кейл вже іншим тоном. Я спочатку не звернула уваги на його слова, але потім...

— В сенсі? — подивилася на блондина.

— А що тут незрозуміло? Я прийшов тебе відвідати, бо вважаю класною! І Ред також. Ти весела, жвава, хоробра, — він загинав пальці, — симпатична... Трохи дивна та дика. Але мені завжди подобалися такі... — хлопець спробував мене обійняти, я відсунулася. — Та годі тобі! І це після всього, що в нас було? — криво посміхнувся.

Я насупилась.

— Кейл, ти вже набридаєш! — обсмикнув його Патрік.

— Ні, ви тільки послухайте, і це каже людина, що ледь доросла мені до... пупа, — Кейл якось неоднозначно махнув рукою нижче за пояс.

Напевно, я якось дивно зреагувала на це, тому що блондин знову почав вирячити:

— Гей! 30-15, припини так відверто розглядати мене! Я, звичайно, розумію, що чарівний. І ти це майже визнала, але... — він раптом замовк. Дивно поглянувши на мене, спитав: — Ти добре почуваєшся?

В мене якось дивно почало двоїтися все.

«Що це зі мною? Мабуть, треба поспати…»

Я опустила очі в підлогу та пробубоніла:

— Здається, я втомилася. Вибачте, але не могли б ви...

— 30-15, зрозумів, що ти часто з'їжджаєш із теми. Але якщо просто хочеш, щоб ми пішли, то прямо й скажи, мовляв, йдіть вже геть! — хлопець виразив, але в його голосі я відчула тривогу.

«Я не можу заперечувати, що мене щось приваблює у Кейлі...  Не можу сказати, що мені колись були симпатичні подібні нахабні красені. Мені взагалі ніхто не подобається в принципі, але... Під усією цією бравадою хлопця, я впевнена, ховається цікава, щира людина, і мені дуже хотілося б з нею познайомитися...»

Я простягла йому руку першою:

— Дякую, що прийшов, Кейле. Мені було приємно.

Блондин відступив від мене на крок:

— Пате, ти теж це бачиш? У мене це не марення?

Я щиро усміхнулась. Кейл криво посміхнувся та потиск мені руку.

— Ти міняєшся, Ріко, — вже серйозним тоном сказав він.

— Ти теж, — криво посміхнулася у відповідь. Потім подала руку Патріку: — І тобі теж дякую, що зайшов, Пате. Це багато значить для мене.

— А мені таких слів ти не казала… — Кейл надув губи. 

Патрік штовхнув його плечем:

— Досить до неї загравати!

— А що ревнуєш? — Кейл зиркнув на нього.

— До кого? До тебе? — Пат покосився у відповідь.

— І що це ще означає? — запитав блондин.

— А ось що? — Пат дав йому потиличник і побіг геть.

Кейл кинувся за ним. Я засміялася. 

Вже на виході вони хором прокричали:

— Бувай, Ріко!

Усміхаючись, я зайшла до своєї кімнати. Вже лягаючи спати, подумала про те, що Тіс так і не з'явився.

«Новоприбулі всі відвідали мене, а мій давній друг...»

Я лише тяжко зітхнула.