Lexa T Kuro - Колонія. Історія Ріки, Lexa T Kuro

Зовні Їдальня була величезною, частково зруйнованою, промисловою будівлею з великими вікнами, масивними дверима та великою кількістю металевих труб на даху. Всі ці труби були різними за розмірами, і періодично з них йшов густий сизий дим.

Всередині Їдальня виглядала як величезне прямокутне приміщення з великими квадратними колонами, що тримали стелю, та величезними вікнами, завдяки яким вдень приміщення добре освітлене. Вечорами ж тут, як і скрізь, були включені лампи, що випромінювали блакитне світло.

Стіни та колони Їдальні викладені керамічною плиткою з дивним орнаментом. Я довго намагалася зрозуміти, що там зображено, але мої знання у стародавніх символах не дуже глибокі, тому я покинула цю ідею. Підлогове покриття у приміщенні металеве, досить незручне, тому що будь-який предмет, що впав, видавав жахливий звук, що розносився луною між колон. А коли цю підлогу мили, то вона ставала ще й слизькою... Тому з якою метою підлогове покриття було створена саме таким  — не відомо.

У дальньому лівому кутку приміщення була Роздавальна. Там же знаходився великий стелаж із тацями. Процес досить простий: підходиш до стелажу, береш тацю, проходиш до Роздавальної — отримуєш свою порцію їжі, ставиш усе на тацю та йдеш до вільного столика.

«Місць для прийняття їжі» було більше, ніж дітей у Колонії, і виглядало це як прямокутний столик із пластиковою чорною поверхнею й металевими ніжками, прикрученими до підлоги, та чотири сині пластикові стільці з металевими ніжками. Як завжди, нічого зайвого.

Після приймання їжі весь посуд разом з тацею потрібно віднести на Мийку. Миттям посуду та його профілактикою завжди займалися лише Дорослі. Чому це так — нам ніхто не пояснював. Та ми й не питали.

 

***
 

Я думала, нас уже не погодують. У такий пізній час! Бо ми не просто спізнилися на вечерю, ми прийшли до Їдальні, коли решта вже готувалась до сну. На мій подив працівники Їдальні подали нам, п'ятьом, добру гарячу вечерю. Не скажу, що дуже смачну, але все-таки...

Ми сіли всі разом за один столик, підставивши ще один стілець, бо якраз це не заборонено.

Хлопці впоралися зі своїми порціями швидше, ніж ми з Бетті... У мене не було апетиту, а Бетті, здавалося, була шокована такою їжею.

— Не погано для Колонії! — сказав, доїдаючи свою порцію, Пат. — А чи завжди так годують?

Всі подивилися на мене, я колупала ложкою кашу.

— Щодня по-різному, але періодично їжа повторюється. Що буде завтра — не знаю.

— О котрій годині Відбій? — запитав Ред, дивлячись на електронний годинник, який було видно з будь-якого положення та який зараз показував 21:36.

— О десятій вечора! — відповіла я, і теж подивилася на годинник.

— А Підйом? — машинально спитав Кейл, позіхаючи.

— Рано! О шостій ранку. П'ять хвилин на вмивання, туалет та перевдягання в тренувальний одяг. П'ять хвилин на дорогу. О десять хвилин на сьому треба бути на Тренуванні. Запізнитеся — потрапите до Карцеру!

— Відразу до Карцеру? — жахнулася Бетті. — Я думала, спочатку догану хоча би зроблять.

— І це теж, але Карцер діє ефективніше, на думку «міс Піґґі», — скривилася я. — Після п'яти відсидок у Карцері починаєш збиратися швидше, — криво посміхнулася я. — Це з власного досвіду.

— А сніданок о котрій? — трохи нервово спитав Пат.

— Сніданок о 7:30. Але після Тренування потрібно потрапити «додому», помитися та переодягнутися у шкільну форму! У тренувальному костюмі, спітнілими та брудними «міс Піґґі» не пустить на сніданок! І ти потрапиш...

— До Карцеру! — закінчив замість мене Кейл, знову позіхаючи.

Я кивнула головою.

— Скільки часу на перевдягання та душ? — насторожено спитала Бетті.

— Майже завжди 10 хвилин! Тренування закінчується о 7:20! Після Тренування одразу біжиш «додому» — приймаєш душ і переодягаєшся, та біжиш до Їдальні! На сніданок виділяється 30 хвилин. Але о 8:00 треба вже бути на заняттях!

— Трясця! Ще й навчання… — знову позіхаючи, простогнав Кейл. —  Я зовсім забув, — ляснув себе по лобі та підпер голову рукою. — І які завтра дисципліни? Що вчимо? — Його голос був сонним.

— Перша література, потім фізика, історія та дві мови, — чітко відповіла я. Всі мовчки дивилися на мене. — Завтра п'ятниця — гарний день! — підбадьорила їх. — У суботу заняття скорочено, але більше роботи. Хоча також нічого. А ось у неділю з ранку занять немає — лише Тренування, та півдня роботи... до 19:50! Вечеря о восьмій вечора! А потім час для дозвілля до Відбою. Тож неділя — майже вихідний! — усміхнулася я, побачивши їх здивовані обличчя.

— І ТАК щотижня? — дивилася шоковано на мене Бетті.

— В принципі, так! — знов усміхнулася я.

Бетті обвела хлопців поглядом:

— Ви жартуєте?

— Бертті... — почав Ред.

— Я в шоці! — Бетті склала руки на грудях. — Мені тут не те, щоб не подобається... Я просто... В ШОЦІ!

— Доведеться звикати! — жорстоко сказав Ред. — У тебе немає вибору!

Вони з Бетті буравили один одного поглядом, немов мовчки намагалися щось довести одне одному.

— А обід о котрій годині? — раптом спитав Пат.

— Тебе, що, крім їжі, нічого не цікавить? — різко запитала білявка.

— Цікавить, але я тут надовго, тому хочу знати Розклад. Не хочу, на відміну від тебе, першого ж дня потрапити до Карцеру! — пояснив малий.

Бетті надулася й відвернулася.

Я вирішила відповісти на запитання Пата:

— Обід о 13:00. О 13:30 – Збори на Плацу! Кожен має приходити на Збори на Плацу вже у робочому одязі. Там «міс Піґґі» повідомляє всі важливі новини, і ви отримуєте розподіл на роботу! Робота триває до 17:50. Десять хвилин на перевдягання та душ, — криво посміхнулася. — О шостій вечора вечеря, Пате. З 18:30 до 20:00, у тих, хто не досяг статусу Майже Дорослий, час на домашні завдання, у тих, хто досяг — додаткові заняття! О восьмій вечора — Тренування, яке триває до пів десятої. Потім душ, перевдягання в піжами... Загалом час приділити собі, — я знову посміхнулася, але тепер вже Бетті. — О десятій вечора Відбій! У тих, хто досяг статусу Майже Дорослий Відбій об одинадцятій. У них все зсувається на годину через додаткові заняття.