Анна Лященко - Приручити Дикого, Анна Лященко

"Слава Богині Гір, вона прийшла до тями! Я вже майже готовий був обернутися, навіть не дивлячись на конфуз, що чекає мене. - Ти хто? Чому не обертаєшся? Ти що, не знаєш, що це непристойно? Ти повинен прийняти людську форму та представитися! Навіть якщо не знаєш правил етикету, є таке поняття, як ввічливість! - Дрібна тараторить як лісова пташка. Я завмер і слухаю цю балаболку, тільки-но встигаючи зрозуміти її швидку промову. Вона ще мене навчатиме правил пристойності! Та я з десяток іссіміорів вже з'їв під наглядом пильних викладачів! Ну як їй пояснити, що мій оборот зараз ще менше відповідатиме етикету? – А! Я зрозуміла! Ти не вмієш обертатися? Ти дикий? Що? У якому розумінні – дикий? Та ми тут всі у Диких Землях певною мірою дикі

Розділ 1

Раян

«Геніальна» ідея батька мене просто розлютила! І найприкріше, що братик її підтримав. Вже забув, як сам не хотів летіти вчитися до Академії Імперії?! Я, звичайно, за нього радий, Ердан знайшов там свою Істинну, але кому, крім нього, від цього краще стало? І ось тепер, будь ласка, батько, окрилений і натхненний прикладом старшого сина, вирішив і мене захомутати.

Але, по-перше, я не спадкоємець і на мене йому давити нема чим. А по-друге, Ердан спочатку нашу Академію закінчив, тож йому в Імперській взагалі робити нічого не довелося! Злітав за дипломом і повернувся із дружиною. А мені доведеться мозки напружувати. Хоча, якщо вчитися на Бойовому, то голові спокійніше буде.

О, жах! Некрилаті Боги! Я що, навсправжки замислився над перспективою навчання? Ну вже ні, я краще втечу з дому. І начхати, що минулого разу батько мене замкнув на пів року. Це все-таки краще, ніж три роки за партою, а батько побіситься трохи та заспокоїться. До початку занять ще кілька місяців, може він передумає...

Виходжу з палацу, обертаюсь і, доки батько не приставив до мене наставника, як і обіцяв, відлітаю в гори. У мене там є все, що потрібне: і печера, і запаси. Як варіант, залишуся там на пару місяців, якщо зовсім не стане в силі. Поки що просто відпочину у тиші.

Про це місце не знає ніхто, і я можу спокійно тут провести кілька місяців, а за потреби та перезимувати! Брат розповідав, як його дружина примудрилася впасти в сплячку, втікши від нього наступного дня після весілля! Як я реготав!! Я навіть здивувався, що він мене не прибив тоді, так його зачепила моя реакція. Ердан навіть уже частково обернувся, і я подумки встиг попрощатися з життям, таки злим він виглядав! Але, Ксі, його дружині, досить було тільки тихенько зашипіти! І розлючений Золотий Дракон, король Диких Земель, миттєво став тихим і поступливим як домашнє кошеня. Фууу. Дивитися на це було гидко!! Та що б я після такого видовища одружився?

Сподіваюся, мені не доведеться вдаватися до таких крайніх заходів, як сплячка, я й без цього зможу перезимувати в горах. До весни мої дорогоцінні родичі скучать. Батько, звичайно, розлютиться, але не приб'є ж. А пару ляпасів я якось переживу, не вперше.

 

Карада

Сьогодні я забралася набагато далі від дому, ніж зазвичай. Батьки полетіли на якусь звану вечерю, а моя гувернантка знову зависає зі своїм дружком, тож, мого пізнього повернення ніхто не помітить! Я давно примітила те озерце біля підніжжя гір і сьогодні хочу долетіти до нього і поринути у прохолодну воду! Влітку в Диких Землях досить прохолодно, але в останні дні стоїть незвичайна для цієї місцевості спека, і це гірське озерце мене притягує до себе з непереборною силою! Та, якщо я постараюся і не відволікатимуся, то цілком встигну і долетіти, і викупатися, і повернутися непомітно додому!

Машу крилами невтомно, і до середини дня вже бачу довгоочікувану мету! Приземляюся, точніше приводнюсь, тому що вирішила не обертатися і занурити розпалене польотом тіло в …. Бррр!! Крижану воду!! Фиркаю від захвату і шиплю від несподіванки так, що здається, довкола мене вже пара стоїть!

Не встигаю насолодитися, як раптом з води, практично з-під мене, виринає величезний молодий самець і з риком злітає в повітря, піднімаючи хвилю, так, що я просто йду на дно! Не те щоб я зовсім не вміла плавати, тобто теоретично всі дракони плавають, але такого глибокого водоймища мені досі не траплялося. Я, з переляку обертаюся і, захлинаючись, знепритомніла.

Приходжу до тями на березі, а наді мною нависає величезна драконяча морда. Злякатися я не встигла, тому що самець різко відскочив від мене і зашипів. За правилами етикету він вже повинен був прийняти людську подобу, але цей зухвалець не поспішає, чи не вміє?? Він взагалі виглядає якимось… диким?

Поки ми з батьками жили в Імперії, я чула безліч історій про те, що в Диких Землях зустрічаються дикі дракони, і ще багато інших, жахливих і неправдоподібних чуток, більшість з яких так і не підтвердилися.

Коли батька призначили послом у королівство Диких Земель, моя мати зомліла і провела в такому стані майже тиждень. Принаймні, батько так думав, поки я тишком-нишком тягала їй їжу і передавала новини про те, який невтішний татко. Про те, що він уже запакував і відправив наші речі до нового місця служби, я передбачливо замовчувала.

Не те щоб я горіла бажанням потрапити в таке екзотичне місце, але вдома мені було нудно. Мама постійно намагалася прищепити мені правильні манери, а мені більше подобалося літати та полювати. Батько ніколи не забороняв, просто приставив до мене літнього дракона, Крамсі, який і навчав мене всіляким премудростям, коли, звичайно, залишався час, після занять з усілякими вчителями музики, танців та малювання, яких наймала мені матуся.

Попри страхи та непритомність дружини, батько все-таки прийняв призначення, і ми переїхали в це жахливе і прокляте Богами, забуте, як кажіть матуся, місце. А мені тут подобається! Принаймні, матінці не вдалося знайти жодного вчителя танців, співу та малювання, який би погодився приїхати сюди з нами. На слабкі спроби батька запропонувати матусі пошукати вчителів на місці, вона заявила, що не збирається витрачати свій дорогоцінний час на пошуки того, чого в принципі не існує. А ось Крамсі, переїхав із нами в Дикі Землі із задоволенням.

 

Раян

Я вистежував цю хитру рибу вже кілька тижнів, пірнав в озеро і лежав на дні, причаївшись, кілька годин, затримуючи подих до потемніння в очах. І ось у той момент, коли вона нарешті заспокоїлася і випливла зі свого притулку, і я приготувався схопити її, передчуваючи перемогу, мені на голову впала ця…

Я навіть спочатку не зрозумів хтось, і, головне, звідки! У цих місцях немає сторонніх. Це закриті мисливські угіддя королівської родини! Якийсь самогубець, мало того, що залетів у закрите для польотів місце, так ще й з розмаху плюхнувся в МОЄ озеро!! Зіпсувавши МЕНІ полювання! Після такого, ця полохлива риба місяць не виходитиме зі своєї нори!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍