Віка Лукашук - Танці під дощем. Назустріч світанку, Віка Лукашук

Маленька Агата зовсім перестала вірити в життя. В її будинку вже давно немає дзеркал, птахи не співають за вікном, і все наче померло. Але одна зустріч змінює усе. Та чим це завершиться? І до чого тут дощ? ______ Оповідання написане в рамках ГРИ В СЛОВА)))

Передмова

Чи виникало у вас бажання побути на самоті? Просто гайнути кудись далечко, аби ніхто не бачив? Аби ніхто не чув? Щоб мати змогу поплакати, посміятися… З нагоди навіть закричати во все горло: 

«Як же бісить це життя!»

А чи відчували ви, що все втрачено? Роки навчання, роботи пішли коту під хвіст, а рідні взагалі не можуть зрозуміти того тягаря, що ви тягнете? На роботі повний завал, а чоловік в додачу цілими днями валяється на дивані, дивлячись телевізор? 

А чи кортіло б вам це все змінити? На мить подумати, що все добре, і неначе та Полліанна з відомого роману Елеонор Портер почати бачити плюси навколо? Гей, бачу усмішку на вашому світлому обличчі! Та до чого ж я веду? Зараз дізнаєтесь. 

Це відбулось доволі давно в одному невеличкому американському містечку Бріджертаун. Знавці географії точно скажуть, що я все вигадую, але хто його зна? В книжках доволі часто буває краплинка правди. 

Тоді не цвіли абрикоси, не співали пташки, і все навколо наче потроху помирало, втрачаючи віру у краще… 

Присвячується усім тим, 

хто втратив надію. ~Світанок обов'язково настане…~

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍