Людмила Міщук - *, Людмила Міщук

*

Корисне дозвілля

Мета. Поглиблювати знання учнів про Україну, про свій рідний край. Сприяти формуванню національної свідомості. Виховувати патріотів рідної землі.

Обладнання. Мультимедійні засоби, карта України, прапор-реліквія, сердечка-побажання, вишита скатертина.

(Учні розташовані перед гостями півколом. Звучить лірична мелодія. На сцену виходять першокласники)

Добрий день, шановні друзі!

Ми зібрались в дружнім крузі:

Старші учні, і малята,

Й вчителі прийшли на свято.

Ми вас щиро запросили

Розказать, чому нас вчили,

Щоб ви всі переконались –

Ми науки не цурались.

             Я зовуся Костя, друзі.

А я Настею зовуся.

Ми разом на нашім святі

Хочем дещо пригадати.

Може, дещо повторити,

Щоб по правді в світі жити.

Наша вчителька казала,

Що хороших справ чимало

Доведеться всім зробити,

Щоб повагу заслужити.

Всім батькам, мабуть, приємно,

Коли в них дитина чемна.

Нас навчають в мирі жити,

Щиро ближнього любити.

Не сваритись, не скупитись,

Милосердю треба вчитись.

В нашій затишній оселі

Всі щасливі та веселі.

Хай і в вашім домі теж

Доброті не буде меж!

Учитель

        Разом із моїми хорошими першокласниками  я рада усіх вас бачити в цьому затишному класі і запросити на корисне дозвілля з назвою…

(Учні хором):

Я живу на землі, Богом даній мені!

А скажіть, будь ласка, яку землю дав нам з вами Бог?

(Україну)

Чому ви впевнені в тому, що Україна дана Господом для нас?

(Дитячі версії відповідей: бо тут живуть мої рідні, в давнину жили мої предки, бо я народився тут, а не деінде, тут мої друзі)

Не питайте, звідки родом,

Хто батьки мої й діди.

Я живу серед народу,

Що Шевченка народив.

Я живу у тому краї,

В тій чудовій стороні,

Де калина розцвітає

Білим рястом навесні,

Солов’їний чути щебет,

Журавлиний скрип криниць,

Де блакитне й чисте небо

І розлив густих пшениць,

Де палка жага любові,

Ходять Мавка і Лукаш,

Де в пошані Боже Слово

І молитва «Отче наш».

Навчіть мене молитись, мамо.

Не за себе – за цілий світ.

Не словом – вашими піснями,

Що ви плекали стільки літ.

Навчіть мене людей любити

Без заздрості та без образ,

Щоб в глибині очей відкритих

Вогонь довіри не погас.

Щодня лечу до вас думками

І сповідаюсь, як землі,

І пахне вашими руками

Хліб на ранковому столі.

Коли душа до неба лине,

Я зачудовано мовчу...

«Помилуй, Господи, Вкраїну!

За вами тихо прошепчу.

(Презентація «Я живу на землі»)

(На останній слайд виходять діти)

На білому світі є різні країни,

А в них – і ліси, і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми – її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину я маю,

Її Україною звуть.

Україна рідна, врожаями плідна,

Розстелила ниви вдаль і в широчінь.

І ще в Україні не було дитини,

Щоб не полюбила і тепло, й цвітінь.

Україно славна, наші люди здавна

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍